Порубіжжя ХІХ–ХХ століть: із Галичини (сучасної території України і Польщі) за океан лине багатотисячний потік заробітчан і переселенців, готових втілювати американську мрію. Українці-«русини», поляки, євреї тікають від злиднів у найбіднішій коронній землі Габсбурзької монархії, від погромів, насилля і голоду, сподіваючись на милість заокеанського цісаря Америки. У країну можливостей їх відправляють численні агенти, торговці людьми, крутії й організовані злочинці, які не соромляться наживатися на чужій біді. Мартін Поллак розповідає про соціальну катастрофу «звичайних» біженців, яка навіть через сто років наздоганяє Європу та Україну.