Вихованці війни, вони мали за розкіш одяг і взуття, за щастя — відвідини кінотеатру на зекономлені на їжі копійки... Вони мріяли, закохувалися, одружувалися й не ділили дітей на своїх і чужих... Коли Марія та Роман побралися, вони були ще зовсім молоді, але душами вже починали сивіти: далося взнаки життя під час німецької окупації. Насильство, знущання, голод, смерть проносилися перед дівчачими і хлопчачими очима — то тепер вони вурдалаки? Горору не буде, буде війна — війна за людську гідність і право на спокійну старість...

( Vyhovanci vijny, vony maly za rozkish odjag i vzuttja, za shhastja — vidvidyny kinoteatru na zekonomleni na i'zhi kopijky... Vony mrijaly, zakohuvalysja, odruzhuvalysja j ne dilyly ditej na svoi'h i chuzhyh... Koly Marija ta Roman pobralysja, vony buly shhe zovsim molodi, ale dushamy vzhe pochynaly syvity: dalosja vznaky zhyttja pid chas nimec'koi' okupacii'. Nasyl'stvo, znushhannja, golod, smert' pronosylysja pered divchachymy i hlopchachymy ochyma — to teper vony vurdalaky? Gororu ne bude, bude vijna — vijna za ljuds'ku gidnist' i pravo na spokijnu starist'...)